02 квітня 2026 року
33 дні, які змінили нас назавжди.
Минуло чотири роки. Але це не про час — це про пам’ять, яка не стирається.
Сьогодні ми згадуємо тих, кого втратили.
У ті страшні дні наш заклад втратив 13 мешканців. Хтось загинув від рук окупантів. Хтось — не витримав умов, у яких людина не повинна опинятися: холод, відсутність допомоги, постійний страх.
Ми пам’ятаємо кожного…
І пам’ятаємо тих, хто тоді був поруч. Хто залишився. Хто тримався і тримав інших. Хто робив усе можливе, щоб зберегти життя і людяність.
Сьогодні — тиша і пам’ять.
І щира вдячність тим, завдяки кому ми живі, працюємо і маємо майбутнє.
Україна вистоїть. Як вистояли ми.
Разом — до Перемоги.
